Зовнішні стейкхолдери освітніх програм університету
Стейкхолдери (від англ. stakeholders), зацікавлені сторони – фізичні та юридичні особи, які мають інтерес у діяльності організації, тобто певною мірою залежать від неї або можуть впливати на її діяльність.
Зовнішні стейкхолдери освітніх програм університету – це особи або організації які зацікавлені у якісній підготовці фахівців вищим навчальним закладом. Це перш за все роботодавці, випускники, представники органів державної та місцевої влади, громадські організації тощо.
Завдання інституції зовнішніх стейкхолдерів (груп впливу):
- визначати пріоритетні напрямки запровадження інновацій;
- сприяти проходженню виробничих практик;
- надавати пропозиції щодо покращення якості практичної підготовки здобувачів вищої освіти та необхідних компетенцій для опанування спеціальністю.
На інституційному рівні університету стейкхолдери мають право впливати на:
- прозорість управлінських, організаційних, кадрових процесів щодо освітнього процесу в університеті;
- організацію вступної кампанії;
- адаптацію здобувачів вищої освіти до академічного життя;
- оптимізацію і вдосконалення інформаційних ресурсів (бібліотеки, дистанційного середовища для навчання, офіційного веб-сайту університету тощо);
- покращення роботи університетських сервісів (кафедра, деканат, відділ міжнародних зв’язків, відділ внутрішнього забезпечення якості вищої освіти, органи студентського самоврядування, вчена рада університету (факультету), рада із забезпечення якості університету тощо);
- формування академічної спільноти, несумісної з корупцією, академічним плагіатом, самоплагіатом, фабрикацією, фальсифікацією, списуванням, обманом, хабарництвом, необ’єктивним оцінюванням;
- зв’язок з потенційними роботодавцями, організацію та рівень працевлаштування випускників;
- створення груп сприяння академічній доброчесності, комісій з питань етики та академічної доброчесності, розвитку студентських організацій, гуртків, секцій, товариств тощо.
На інституційному рівні факультету стейкхолдери мають право впливати на:
- розробку, моніторинг, періодичний перегляд освітніх програм спеціальностей та їх зміст;
- оцінку якості професорсько-викладацького складу за такими напрямами діяльності: професійні характеристики, педагогічна діяльність, науково-дослідна, навчально-методична та організаційна робота, міжнародна мобільність;
- вибір технологій і методів викладання навчальних дисциплін;
- якість методичного забезпечення навчальних дисциплін;
- якість і об’єктивність оцінювання результатів навчання здобувачів вищої освіти щодо компетенцій, зазначених в освітній програмі;
- якість матеріально-технічної бази спеціальності;
- якість процесу набуття практичного досвіду здобувачами вищої освіти;
- якість наукової роботи та можливість участі здобувачів вищої освіти у академічній мобільності, наукових проектах, конференціях, публікаціях тощо.