Гаврилова Н.С.
кандидат психологічних наук, професор
кафедри логопедії та спеціальних методик
Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка
ПОРУШЕННЯ ВИМОВИ ФОНЕМИ [Р]
Формування правильної вимови звука [р] – проблема, яка найчастіше турбує батьків дітей, у яких спостерігається його неправильна вимова, а також підлітків та дорослих, у яких в ранньому віці правильна артикуляція цієї фонеми не була сформована, або ж спроба її формування виявилась невдалою. В останньому випадку в пацієнтів залишається негативний досвід спілкування з логопедом у дитинстві, зневіра в можливість виправлення цього порушення вимови.
Метою дослідження було виявлення особливостей порушення вимови фонеми [р] у дітей, частоти прояву цього порушення та перспективи планування процесу індивідуальної корекції цього звука мовлення.
Аналіз наукових джерел (Р. Краєвського (1960), М. Хватцева (1961), В. Рождественскої та Є. Радіної (1966), О. Рау та В. Синяк (1969), О. Правдіної (1969), А. Богомолової (1979), Н. Чевельової (1989), М. Савченко (2007), Л. Федорович (2007) та інших) показав що дітям притаманні різні за характером варіанти неправильної вимови фонеми [р]. Зокрема, його заміни іншими звуками ([в], [у], [и], [л], [ль], [г] та [й]); спотворену вимову, до якої було віднесено защічну, бокову вимову, гаркавість двох типів – велярного та увулярного, гугняву, пом’якшену та одноударну вимову, уподібнений до [ґ] звук мовлення; губно-губну вимову [w]; вимова цього звука мовлення з недостатньою вібрацією була також визнана неправильною тощо.
Для визначення особливостей порушення вимови фонеми [р] та частоти його прояву було застосовано метод аналізу звітів логопедів, зібраних на початку навчального 2019 року.
Було визначено, що логопедами на початку навчального року було обстежено 4365 дітей молодших (1-4) класів, що навчаються у 16 закладах середньої освіти м. Кам’янця-Подільського. При проведенні кількісного аналізу дані про включених в загальноосвітній простір дітей за програмою інклюзивного навчання не було враховано. На підставі аналізу матеріалів, зібраних ними, було виявлено загальну кількість дітей, у яких спостерігалися нескладні порушення мовлення (фонетичне недорозвинення мовлення (надалі ФНМ), фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення (надалі ФФНМ) та загальне недорозвинення мовлення (надалі ЗНМ) ІV рівня складності) загалом і порушення вимови фонеми [р].
Визначено, що відсоток дітей з легкими порушеннями мовлення у молодших класах незначний (13,8%). Проте, за кількістю, цих дітей більше, ніж можуть охопити спеціальним навчанням логопеди, закріплені за ними.
Також виявлено, що кількість дітей з порушеннями вимови звука [р] в молодших класах закладів середньої освіти залишається невеликою за умови, що ефективно працюють логопеди у дошкіллі (а ми, спостерігаючи за роботою логопедів міста, де проводився експеримент у дошкіллі впродовж багатьох років, можемо стверджувати, що вони працюють з усією відповідальністю), усього 6,2% відносно загальної кількості молодших школярів 1-4 класів.
Аналіз матеріалів дозволив також визначити специфіку вимови фонеми [р] учнями початкових класів та кількісне співвідношення особливостей вимови при різних порушеннях мовлення.
Отож, було виявлено, що у досліджуваних дітей молодшого шкільного віку порушення вимови фонем спостерігалися у найбільшій кількості при ФНМ (70,5%), рідше при ФФНМ (28%) і найменше у дітей із ЗНМ ІV рівня (1,5%). Така специфіка вказує на те, що батьки, у дітей яких порушення мовлення легкі, часто легковажать цю проблему і не звертаються до логопедів з метою їх виправлення у дошкільному віці, а от у ситуації, коли є складні порушення мовлення, частота звернень до відповідних фахівців більша, і уже у ранній період їх розвитку відбувається корекційне навчання, що дозволяє багато із проблем розвитку у дітей усунути.
Також визначено, що у найбільшої кількості досліджуваних дітей спостерігалася відсутність заданого звука мовлення (33,7%). Така особливість мовлення була притаманна усім трьом групам школярів (з ФНМ – 18,5%, ФФНМ – 13,7%, ЗНМ – 1,5%). У великої кількості дітей спостерігалася увулярна вимова звука [р] (20%). Серед них у 12,6% при ФНМ, а 7,4% при ФФНМ. У значної кількості дітей спостерігалася заміна фонеми [р] на [л] (15,5%). Це було характерно як для дітей з ФНМ (12,6%), так і для дітей із ФФНМ (2,9%). Для 10,4% учнів була притаманна одноударна вимова, яка зустрічалася при ФНМ (8,9%) і при ФФНМ (1,5%). У 8,9% школярів було виявлено заміну [р] на [в], у 8,1% при ФНМ, а у 0,8 % при ФФНМ. Для 5,2% дітей з ФНМ була притаманна заміна [р] на [й], для 4,5% – [р] на [г] (3,3% при ФНМ та 1,2% при ФФНМ). І у найменшої кількості дітей було виявлено щічну вимову (1,8%), при цьому у 1,4% – при ФНМ, а у 0,4% – при ФФНМ.
Таким чином, уже зібрані нами дані статистики вказували, що немає прямої залежності між характером вимови фонеми [р] і рівнем та особливостями недорозвинення у дітей мовлення загалом, проте нами було проведено дослідження, покликане визначити більш безпосередні залежності між причинами та наслідком – неправильною вимовою заданого звука мовлення.
На підставі аналізу матеріалів дослідження було виявлено, що прямі залежності між характером порушення вимови звука [р] та причиною є не завжди. Наприклад, при порушенні фонематичних процесів у дітей можуть спостерігатися і його відсутність, взаємозаміни фонем, і заміна [р] звуками [л] чи [й], і при слабкості тонусу м’язів язика може бути як відсутність звука так і заміна на [л], а також була виявлена одноударна його вимова. При наявності підвищеного тонусу м’язів язика чи короткій під’язиковій вуздечці цей звук теж може бути відсутнім у мовленні, одноударним чи замінятися звуком [л], а також можливий варіант бокової його вимови тощо.
З огляду на це, виникло питання: чи можна послідовно та перспективно планувати постановку цього звука мовлення і які орієнтири можна покласти в основу цього. Наш досвід роботи з дітьми показав, що, у першу чергу, основою може стати якість виконання артикуляційних вправ, що відображають артикуляційні позиції базові для вимови [р]: “Голодний вовк”, “Лопата” та “Гірка вверху”. А також, як показує наш багаторічний досвід роботи з дітьми з порушенням вимови звука [р] це можливо уявивши процес формування фонеми [р] поетапно. Було виявлено, що на кожному з етапів, в силу тих чи інших причин виникають свої труднощі, які гальмують процес формування вимови цього звука мовлення і їх потрібно долати послідовно, враховуючи мету проведення корекційної роботи на кожному з етапів та характер труднощів, що виникає у дітей. Таким чином, процес формування вимови [р] можна представити одночасно як діагностичний і навчально-корекційним. Отож, оскільки причини труднощів вимови цього звука мовлення у різних дітей різні, то і програму для кожного із них потрібно буде формувати індивідуально.